Ми створюємо психодраматичну виставу — результат проходження шляху глибинного дослідження себе. Це шлях крізь пекло до раю.
З психологічного боку — це над-інтенсивна психотерапія.
То є виявлення в метафорі драматичної події свого життя; перетворення її на витвір мистецтва; знаходження особистих артефактів подолання драми, які працюватимуть завжди й усюди; зняття чар, які ми на себе колись наклали; зустріч із собою невідомим, лякаючим, але до болю, до стогону рідним.
Це шпигунське вистежування себе-незнайомця крізь біль, крізь дивні невідомі відчуття. Це ходіння в темний ліс за таїною.
Ми повертаємо собі власну таїну і навчаємось тримати її.
Ми навчаємось додавати елемент безкінечності до творення себе і набуваємо, таким чином, визначеності та неповторного характеру. Навчаємось бути явищем, світлом.
З акторського боку — це опанування двох видів супервізорського погляду на себе та на іншу людину.
1. Здатність бачити сталий зовнішній пластично- голосовий малюнок рухів та інтерпретувати його, творити з нього ігровий персонаж.
2. Здатність бачити невидиме, таємне в іншій людині та в собі, бачити силу.
Крім цього, ми напрацьовуємо здатність перебувати всередині протиріччя, в стані «роздирання серця», враження, що змушує віднайти власну вертикаль, власний акторський стиль.
Ви зіграєте виставу, за власною драматургією.
Ви назавжди травмуєте себе власним словом, власною дивною грою. Ви отримаєте досвід переживання власної шикарності та безкінечності.