Три іпостасі творчої людини

Проводячи практичні/евристичні дослідження Образності, ми дійшли висновку, що Образність поведінки, як в мистецтві так і в житті неможлива без виховання в собі трьох окремих, але взаємопов’язаних іпостасей – внутрішній «Актор», «Драматург», «Режисер».

Внутрішній «Актор» — це той, хто оперує власними засобами виразності. Внутрішній «Драматург» — хранитель особистого досвіду вражень, особливої бібліотеки внутрішніх переживань. Внутрішній «Режисер» — внутрішній супервізор, спостерігач, глядач — той, хто бачить всю поведінку в цілому, зі сторони, ззовні або з середини, прагне цілого і інтерпретації того цілого. «Режисер» це той, хто отримує перше враження, напрацьовує ставлення і формує новий творчий задум — завдання «Актору».

Людина, яка взялась вивчати власну поведінку не може оминути досвід пережитого, досвід вражень. Досвід вражень особи складає ту внутрішню драматургію, той драматургічний матеріал, з яким працюють внутрішні «Актор» і «Режисер». Іпостась внутрішнього «Драматурга» доповнює загальну картину особистості, яка творчо ставиться до власної поведінки, піклуючись про її якість. Все внутрішнє наповнення поведінки, зміст напрацьованої форми в волі і в розпорядженні внутрішнього «Драматурга».

Якщо «Актор» — відповідальний за форму, то «Драматург» — відповідальний за зміст, а «Режисер» — відповідальний за нерозривність зв’язку форми та змісту, цілісність і враження.

Певною мірою можна допустити, що цілісність і нероздільність Особистості людини (лат. individuitas — неподільність), проявляється в спільних, узгоджених діях Душі і тіла саме в цих трьох іпостасях (Актор, Драматург і Режисер).

Їх налагоджена спільна робота дозволяє утримувати поведінку на рівні Образної, якість якої сягає рівня мистецького твору.

Уміла налагоджена взаємодія трьох Іпостасей творчої людини дозволяє бачити власну поведінку, оперувати нею, зчитувати змісти і отримувати враження іншими словами мати добре налаштовану увагу, для спостереження і для дії водночас. Висловлюючись фігурально — потрібно мати налагоджену «оптику». Надважлива характеристика оптичного засобу, або об’єктиву — фокусна відстань. В нашому дискурсі — це дистанція, а саме — Розототожнення спостерігача і його поведінки. Умовна відстань, на якій я бачу себе, свою поведінку «в фокусі». Максимально повно і, одночасно — в деталях. Як, наприклад ми чуємо і весь оркестр в цілому, і кожен інструмент окремо.

Навчальні курси «Школи Образності» – «Версійний Театр», «Образність Перформерів» і «Образна Поведінка» виховують розуміння, функційну взаємодію, і спільну цілісність цих трьох іпостасей.

© Цитування можливе або з письмового дозволу автора, або з обов'язковим посиланням на джерело